Опис виховної системи класу
Назва виховної системи«Утвердження патріотично свідомого громадянина України» |
|
|
Компоненти структури |
«Педагогіка потрібна всім» – писав відомий педагог В. Сухомлинський. У кожному будинку, де росте дитина, неминучі питання, пов'язані з тим як виростити її здоровою і фізично розвиненою, збагаченою духовно і морально, підготовленою до життя. І сьогодні, як ніколи, нашій державі потрібні патріо-тично свідомі громадяни для підтримки і відбудови України. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверену, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти. Відповідно до Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки та Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді в Україні національно-патріотичне виховання дітей та молоді має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку громадянина як високоморальної особистості, яка плекає українські традиції, духовні цінності, володіє відповідними знаннями, вміннями та навичками, здатна реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства, сповідує європейські цінності, готова до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України. Стратегічною метою виховної системи у 6-А класі є створення умов для розвитку особистості кожної дитини, її життєтворчих компетенцій, виховання громадянина – патріота України, здатного змінювати на краще своє життя і життя своєї країни. «Якими діти народжуються ні від кого не залежить, але щоб вони шляхом правильного виховання зробилися хорошими – це в нашій владі» (Плутарх). Тільки фізично і морально здорова особистість може стати повноцінним членом суспільства, готовим до творчості і розвитку, тому у нашому навчальному закладі вже побудована і успішно функціонує виховна система школи як Школи сприяння здоров’ю. Виховна робота охоплює всі сфери шкільного життя, весь навчально-виховний процес, де в центрі уваги - особистість учня з її інтелектуальним, фізичним та творчим потенціалом. Проблема школи – «Розвиток інтелектуальних здібностей школярів та виховання в них загальнолюдських цінностей шляхом впровадження в практику роботи предового досвіду та педагогічних інновацій». Цілі і завдання виховання вирішуються системно на кожному ступені дорослішання дитини, починаючи з першого року шкільного життя. Важливим підґрунтям для створення виховної системи класу є діяльність у 1-4 класах шкільної дитячої організації «Веселка», напрями роботи якої передбачають залучення дітей до інтелектуальної та творчої роботи в колективі. Виділяю чотири етапи розвитку виховної системи: 2-й етап – становлення системи (особливу увагу приділяю зміцненню міжособистісних відносин, усвідомленню свого «Я» та формуванню почуття «Ми», зрощуванню традицій класного колективу; використовую «Я – концепцію» та визначаюсь з роботою за проектами різного спрямування, апробовую різні форми і способи спільної діяльності (6-7 класи). На цьому етапі перебуває мій 6-А клас. Девіз класу: «Відмінні знання ти можеш не мати, проте людиною ти мусиш стати». Виховна робота з класним колективом побудована на принципах: - опори на позитивне в особистості дитини та класному колективі; - зв’язку з історією народу, його мовою, культурними та народними традиціями, виховання на прикладах видатних Укра-їнців, відомих людей краю; - співробітництва з батьками, співпраці з педагогами-предметниками, практичним психологом; - диференціації та індивідуалізації виховного процесу – врахування фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку учнів, стимулювання активності; - практичного спрямування виховання. - відверту розмову «Я хочу стати кращим» (ціннісне ставлення до себе); - круглий стіл «Чарівні слова» (ціннісне ставлення до сім`ї, родини, людей); - етичний тренінг «Умій слухати» (ціннісне ставлення до сім`ї, родини, людей); - презентацію-захист «Стратегія прийняття моральних рішень» (ціннісне ставлення до себе); - лекцію «Вміння знаходити себе у колективі» (ціннісне ставлення до себе); - анкету думок «Заздрісник сам собі ворог» (ціннісне ставлення до себе); - школа етикету «Як долати труднощі і випробування» (ціннісне ставлення до себе); - екскурсію «Ми – за здоровий спосіб життя» (ціннісне ставлення до себе). Впорядкованість системи вимагає створення структури ділових функціональних відносин, але вони тільки формуються; очолюють емоційно-психологічні міжособистісні відносини в дитячому середовищі 6 класу. Взаємодія з навколишнім середовищем в системі на цьому етапі носить стихійний характер. Усвідомленого, цілеспрямованого освоєння навколишнього середовища ще немає. Враховуючи вище зазначене, на етапі становлення виховної системи звертаю особливу увагу на наступному: - формуванню її концепції як сукупності основних педагогічних ідей; - виділенню діяльності, яка відображала б колективні потреби дітей, була б значуща і престижна в їх очах, передбачала б зв'язки з іншими видами діяльності; - створенні випереджаючих ситуацій, що моделюють май-бутню систему в найістотніших моментах. Управління виховною системою на етапі становлення в основному здійснюю на організаційно-педагогічному рівні, хоча, безумовно, присутнє і психологічне коректування. У своїй роботі з класом завжди пам’ятаю слова Ш. Амонашвілі: «Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть до школи й щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем». 3-й етап – стабільне функціонування системи (активний розвиток самоуправління), 8-9 класи. 4-й етап – завершення функціонування чи докорінне оновлення системи (характерні тенденції: зробити так, щоб найкраще в житті класу стало надбанням усього шкільного колективу або шукати нові ідеї, форми і способи оновлення життєдіяльності класу),10-11класи. |
|
орієнтаційно-цільовий компонент (стратегічна ціль, державна стратегія виховної політики, генеральна мета виховання; етапи становлення та розвитку виховної системи; конкретизація цілей виховання відповідно до етапів виховання, місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу)
|
|
|
гносеологічно-аксіологічний (змістовий) компонент (досягнення стратегічних цілей у вихованні через конкретизацію завдань у контексті педагогічної проблеми, над якою працює класний керівник)
|
За словами В. О. Сухомлинського – «Класний керівник творить найбільше багатство суспільства – Людину…». Усвідомлюючи, що правильно виховати людину нелегко і дуже відповідально, що вищою цінністю є цінність особистості, я поставила собі за мету створити гуманістичну виховну систему класу на основі громадянських та загальнолюдських цінностей, тому була визначена така виховна пробема «Утвердження патріотично свідомого громадянина України шляхом реалізації принципів загальнолюдської моралі і етичного виховання». Дану проблему окреслила перед собою, оскільки вважаю, що найважливішим завданням українського суспільства було і буде виховання покоління гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно-державних інтересів. Розвиток української держави, зміцнення в ній засад громадянського суспільства, інтеграція України у світову та європейську спільноту неможливі без реформування освіти, оновлення системи національного виховання, але й також неможливі без утвердження загальнолюдських моральних і етичних цінностей, оскільки кожен народ органічно продовжує себе через систему виховання у своїх дітях, підґрунтям чого є збереження рідної мови, спадщини дідів і прадідів, життя за нормами народної моралі, етичних норм поведінки та любові до рідної землі. З метою досягнення стратегічних цілей було визначено 5 людських спільнот: «Я – людина», «Я – член сім’ї», «Я – учень школи», «Я – житель Буковини», «Я – громадянин України». Становлення цієї «Я – концепції» залежить від сформованості системи життєвих цінностей. Тому впроваджуючи Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів було окреслено напрямки розвитку усіх «Я» на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу (додаток 2). Включаючись у процеси, які протікають у навко-лишньому середовищі, вихованці виходять за вузькі внутрішні межі особистого «Я», розширюється сфера їхньої діяльності і спілкування. Система виховної роботи з учнями класу має певні складові компоненти, якими користуюся у своїй роботі(додаток 3). З метою втілення виховної проблеми було проведено: - свято-проект «Сім`я, родина, Україна» (ціннісне ставлення до суспільства і держави) (додаток 4); - тематичний тиждень «Стежиною добра і милосердя» ( ціннісне ставлення до сім`ї, родини, людей) (додаток 5); - тематична лінійка «Людина починається з добра» ( ціннісне ставлення до сім`ї, родини, людей); - проект-презентація «Україна – єдина країна»( ціннісне ставлення до суспільства і держави); - свято-презентація «З відданістю і любов’ю до рідної Вітчизни» (ціннісне ставлення до суспільства і держави); - диспут «У дружбі наша сила» (ціннісне ставлення до сім`ї, родини, людей); - круглий стіл «Кодекс чесності громадянина України» (ціннісне ставлення до суспільства і держави); - патріотично-спортивне свято «Нумо, козачата!» (ціннісне ставлення до суспільства і держави) та інші заходи. А. С. Макаренко сказав: «Не можна відокремлювати сімейні справи від громадських. Сім`я ваша має бачити ваше політичне і громадське обличчя і не відділяти його від обличчя батька або матері. Все, що відбувається в країні, через вашу думку й вашу душу повинне приходити до дітей». Саме тому у вирішенні даної проблеми розробила і втілюю «Програму патріотичного виховання дітей шляхом реалізації норм мо-рально-етичного виховання в сім’ї». Велику увагу приділяю роботі з батьками, оскільки для багатьох дітей ідеалом являються саме їхні рідні. Спілкування з батьками здійснюю через щоденник, телефон, проведення батьківських зборів, засідань батьківського комітету та проведення «Днів відкритих дверей» (додаток 6). Найбільша цінність для батьків – це їхні діти. Тільки спільними зусиллями учителів і батьків можна виховати добрих, працьовитих, розумних дітей. |
|
організаційно-педагогічний компонент (педагогічні умови ефективності виховного процесу)
|
Термін «ефективність» ввійшов у педагогічний ужиток з інших наук. Основу даного терміна становить слово «ефект», що означає продуктивне, корисне, дієве. Ефективність педагогічного процесу залежить і від того, наскільки успішною є реалізація його принципів (додаток 7). Значну увагу в системі виховної роботи приділяю відвідуванню учнями школи. Для чіткого контролю та інформування батьків та адміністрації школи заведено папку обліку пропусків, де задокументовано всі пропущені дні пояснюючими записками або лікарняними листками. Щоб заохотити дітей не пропускати школу, використовую смайлики для переможців за підсумками кожного місяця, наклеюючи їх у щоденник. Призами і грамотами нагороджую переможців за зразкове відвідування протягом навчального року. Підтвердженням ефективності такої роботи є зайняте перше місце по відвідуванню школи учнями 5-А класу за перший семестр і друге – за другий семестр, а також замітка у шкільну газету (додаток 8). Також смайликами відзначаю переможців у навчанні за кожен тиждень і за кожну добру справу (додаток 9). Вважаю, що ефективність виховного процесу залежить від досягнення відповідності між метою і результатами. Причому у ролі мети виховного процесу виступає очікуваний, а ролі результатів – досягнутий рівень вихованості учнів. Ефективність виховного процесу характеризується рівнями вихованості учнів, що відбивають систему її соціальних відносин. Пропоную схему умов ефективності виховного процесу (додаток 10). Проблема ефективності виховного процесу не вирішена. Продовжую шукати нові шляхи адекватні сучасним вимогам школи. |
|
практично-діяльнісний компонент (стратегії та методи виховної роботи, організаційні форми – індивідуальні, групові, колективні, масові; спілкування, тактика та стиль діяльності класного керівника)
|
Щоб педагогічний вплив був цілеспрямованим і завершувався потрібним результатом, педагог має володіти певною методикою і технологією організації діяльності учнів. У реальних умовах педагогічного процесу методи і форми виступають у складній і суперечливій єдності. Вирішальне значення тут має не логіка окремих «відокремлених» методів та форм, а гармонійно організована їхня система. Найчастіше користуюся комплексним впливом на учнів за допомогою декількох методів одночасно (додаток 11) та комп’ютерними технологіями (додаток 12). Кожна дитина – це індивідуальність. Одне й те саме слово по-різному сприймають діти. Тому застосовую індивідуальний підхід до дітей (додаток 13). Виховний процес у класі неможливий без належно організованого самоврядування (додаток 14), в якому всі діти мають певне доручення, ведуть зошити фіксування своєї роботи, що й виховує у них певну відповідальність і активність. У процесі моєї роботи виробився демократичний стиль відносин із дітьми: не забороняти, а направляти; не керувати, а співкерувати; не примушувати, а переконувати; не командувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору. Не описати відчуття майже фізичного болю, коли стикаєшся з озлобленою дитячою душею. Як багато недоотримала вона від своїх близьких, якщо вовченям дивиться на світ. Скільки ж добра, тепла й любові обійшли її стороною. У таких випадках у моїй роботі на перший план виходить просто людське відношення: допомогти, зрозуміти, приголубити, поспівчувати, поговорити. Допомогти дитині знайти себе, заявити про себе, знайти впевненість, у кожному бачити хороше, дати кожному шанс – ось ті завдання, які поставила перед собою, реалізую їх, оскільки підтримую слова Антуана де Сент-Екзюпері: «Ти назавжди у відповідальності за тих, кого приручив». На мою думку, класний керівник повинен володіти наступними «золотими» правилами (додаток 15). Опікуючись зайнятістю учнів в позаурочний час, спільно з батьками залучаю їх до відвідування спортивних секцій і гуртків (додаток 16). У своїй діяльності практикую складання плану спільної діяльності класного керівника та учнів. Наприклад, складні завдання поділяю на частини з аналізом і підтримкою на кожному етапі роботи. Уникаю негативного порівняння окремих учнів із більш успішними однокласниками. Оцінку навчальної діяльності та поведінки даю індивідуально, аргументовано з акцентом на пози-тивних моментах. Тобто потрібна наполеглива, але чітка, аргу- ментована, спокійна оцінка результатів діяльності учнів і їх особистих досягнень. Використовую виховні впливи: натяк, ласкаві докори, прояви уваги, турботи, заохочення до успіху. Переконалась, що найбільш ефективні не прямі, а приховані впливи на дитину. Використовую наступні форми спілкування з дітьми (додаток 17). У своїй роботі випробовую інноваційні методики, творчо підходжу до створення системи виховної та соціально-педагогічної роботи. Створюю умови для розвитку в дітей творчої ініціативи, громадянської позиції, відповідальності та інших якостей, що затребувані суспільством. Прагну, щоб учні завжди пам’ятали слова Л. Вовенарга «Розуміння плідності праці є одним із найкращих задоволень». |
|
діагностико-результативний компонент (очікувані результати, критерії ефективності, оцінка й аналіз функціонування системи)
|
Для вивчення результативності та ефективності виховного впливу використовую такі методики як моніторинг, діагностика, анкетування тощо. Виховну роботу неможливо організовувати без психолого-педагогічної характеристики класу (додаток 18) та соціального паспорту (додаток 19). Проводячи анкетування учнів (спільно з практичним психологом) «Вивчення рівня тривожності учнів», «Визначення рівня уваги дітей», «Визначення рівня успішності», «Визначення темпераментів», «Визначення рівня самооцінки», виявила певні за-датки та здібності дітей, їх позитивні й негативні риси характеру для подальшого коригування. Психолог школи допомагає мені зробити узагальнені висновки щодо створення сприятливих умов для гармонізації особистості в класі. Тут створюю умови для прояву ініціативи учнів, чітко аргументую обов’язки та певні межі в поведінці дитини. За критеріями ефективності виховного процесу рівень організації виховного процесу знаходиться не належному рівні і сприяє активному класному життю (додаток 20). Очікувані результати: успішна реалізація в різних видах навчально-виховної діяльності; набуття учнями життєвої компетентності; становлення громадянина – патріота України (додаток 21). |
|
cтруктурно-функціональна чи організаційно-педагогічна модель системи (якщо є)
|
«У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілка, і квітка, і плоди…» (В. Сухомлинський) Як кожній квітці для росту необхідне сонце, так і дитині необхідне виховання, яке вона отримує вдома, на вулиці і, звичайно, у школі. Ставши класним керівником 5-го класу, побачила, що в моєму класі існують проблеми згуртування класного колективу, формування системи знань про культуру свого народу, його традиції, розвиток творчих здібностей і задатків школярів. Розв’язати ці проблеми без допомоги батьків досить складно. Тому систему виховної роботи в класі здійснюю за принципом: «сім’я – клас – учитель». Cвою роботу будую на рівні сучасної педагогіки. Враховую, удосконалюю відомі їдеї, методики, теорії В. Сухомлинського, Я. Коменського, К. Ушинського, Ш. Амонашвілі, а також прагну самореалізуватися, виробити власний педагогічний стиль, суть якого – співпраця класного керівника, учнів класу, батьків для формування ціннісного ставлення особистості. Сформована структурно-функціональна модель виховної системи класу (додаток 22) забезпечує таке освітнє середовище, яке дозволяє організовувати різноманітні взаємодії між суб'єктами освітнього процесу (учнями, вчителями, батьками) і дає можливість дітям у повній мірі отримати позитивний соціальний досвід. Моя роль при цьому значно розширилася, бо я стала не просто ініціатором пізнавальної взаємодії з учнями, а й організатором різних видів продуктивної діяльності дітей в плані особистісного розвитку, соціалізації. Змінилася і роль учнів. Вони виступають як повноцінні партнери, які співпрацюють з усіма суб'єктами освітнього середовища. «Діяльність учителя – це духовна творчість, у якій він художник, а виховання – мистецтво» (В. О. Сухомлинський)
|