Автор

Тонієвич Тетяна Юріївна

Сфера застосування

     Реалізовуючи  проблему, над якою працюю, формую здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого колективу, жителя села та громадянина України; виховувати в неї любов до рідного дому, краю, своєї країни і людей, рідного слова, побуту, традицій. Усі ці цінності виховуються на навчальних заняттях та під час проведення виховних заходів, тематичних лінійок, індивідуальних бесід, тематичних тижнів і проектів; у роботі з батьками.

Актуальність

     Сьогодні в умовах змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, направлена на становлення патріотичного громадянина України, усвідомлення ним свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських моральних цінностей.

        Головною метою української системи освіти  – є створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.

Наукові концепції та

теорії

    Пріоритетна роль належить патріотичному вихованню. Про це свідчать державні документи: Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Указ президента «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян», «Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави», «Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді», Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки, в яких   визначені стратегічні завдання виховання в особистості любові до Батьківщини.

 У царині педагогічної думки ідея патріотизму найбільш послідовно вивчалася видатним слов’янським мислителем Я. Коменським, який окреслює патріотизм як любов до Батьківщини, до місцевості, де людина народилася, зросла та обов'язковість морального  само-вдосконалення та самовиховання. Пізніше класик світової педагогіки К. Ушинський  вважав, що патріотизм є не тільки важливим завданням  виховання, але і його могутнім педагогічним засобом. «Як немає людини без самолюбства, – писав він, – так немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними, особистими, сімейними і родовими схильностями.»

Основна ідея

     «Зібратися разом – це початок. Триматися разом – це прогрес. Працювати разом – це успіх!» (Генрі Форд)

      Дружний колектив – сильна нація! Змістовній організації  виховної роботи сприяє розроблена програма патріотичного виховання дітей шляхом реалізації норм морально-етичного виховання дітей в сім`ї (додаток 1). Найважливішою складовою патріотичної свідомості вважаю  етико-моральну свідомість особистості. Вона включає такі гуманістичні риси, як доброта, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду, Батьківщини. Щоразу, коли розпочинаю роботу з вихованцями, ставлю перед собою мету – створити єдиний  осередок «Клас патріотично свідомих громадян із використанням морально-етичного впливу на особистість» і  такі завдання (додаток 2).

Технологія реалізації ідеї

    У формуванні патріотичних поглядів і переконань  суттєвим є створення ситуацій.  Тому  залучаю учнів до різноманітних видів практичної діяльності, пов’язаної з проявами патріотизму та моралі.  Головне у вихованні – домогтися, щоб самі учні прагнули до моральної чистоти.

     З метою визначення рівня моральності  дітей  провела спільно з психологом  анкетування  з учнями класу (додаток 3). Роботу щодо втілення ідеї спланувала  в 3 етапи (додаток 4). Зробивши певні висновки в результаті анкетування, спланувала і провела  родинне свято на тему « Сім`я, родина, Україна», на якому вдалося об`єднати  батьків, дітей і  вчителів в єдину українську сім`ю із спільними переживаннями за  людей і бажаннями кращого майбутнього своїй Батьківщині. Зустріч дітей з учасником АТО найбільше вразила їх, оскільки своєю любов`ю й повагою до нашої Батьківщини  й українського народу він спонукав учнів до осмислення відповідальності перед своєю державою.

З метою реалізації проблеми провела й інші класні заходи:

1.Години спілкування: «Україна – єдина країна» , «З відданістю і любов’ю до рідної землі»,  «Ми – громадяни України»,  «Людяність починається з дитинства», «Чарівна українська нація», «Люби ближнього як самого себе», «Тернистий шлях Ісуса Христа», « Життя не вічне, вічні цінності людські», «Пам'ять і шана захисникам», «Чуйність і доброта – два крила, на яких тримається людство», «Учителю, вклоняюся тобі» (додаток 5), «Мамо, Ви найдорожча з усіх!» (додаток 6) «Україна – наш спільний дім», патріотично-спортивне свято « Нумо, захисники рідної Батьківщини!» та інші заходи.

2. Тематичні лінійки: «Людина починається з добра».

3. Тиждень милосердя: «Стежиною добра і милосердя» .

4. Батьківські збори:

- круглий стіл «Вплив сім`ї на моральне становлення дитини»;

- родинний вогник «Патріотичне виховання дітей у сім’ї, зв'язок поколінь, знайомство з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю»;

-  розмова-діалог «Духовний світ особистості. Морально-етичні цінності особистості, спрямовані на утвердження громадянина України, та  врахування їх в сучасному сімейному вихованні»;

- батьківські роздуми «Допоможімо нашим дітям поважати свого однокласника!»

     Серед форм чіткої взаємодії батьків і учнів, батьків і вчителів у межах проекту «Школа – Родина», як засвідчують результати, дієвими виявилися: форма роботи «Розмова-діалог», яка передбачала анкетування батьків, надання педагогічної допомоги родинам за темою зборів (додаток 7); форма роботи «Родинний вогник» передбачала організацію «зустрічі поколінь», роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народного та духовного рівнів сімей з наступними висновками та порадами (додаток 8). Така форма роботи, як «Батьківські роздуми» (за участю практичного психолога) передбачала дебати між батьками щодо моральних проблемах виховання дітей.   Високий рівень патріотичності  підтверджують результати опитування учнів, яким була запропонована  анкета (додаток 9). Таку ж анкету провела з батьками на батьківських зборах. За результатами можна сказати, що рівень сформованості патріотично свідомого громадянина серед дітей вищий  за рівень серед батьків (додаток 10). Це свідчить про те, що виховна система в межах реалізації проблемного питання дає правильні результати.                                                        

Форми, методи, прийоми, засоби

     Ефективність патріотичного виховання значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації.

     Переконана, що серед методів і форм патріотичного виховання на основі виховання морально-етичних норм пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, що спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Крім цих методів, використовую також традиційні методи, застосування яких покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та пове-дінкові цінності(додаток 11).

     Важливе місце в роботі відводжу методу проектів (додаток 12).

     Головною рушійною силою інноваційної виховної діяльності є класний керівник, який володіє певними якостями. «Хто осягає нове, плекаючи старе, той може бути вчителем»( Конфуцій).

Результат застосування

  Аналізуючи виховну діяльність, можна зробити наступні висновки:        

Виховання патріотизму – досить актуальне питання. Воно не може бути турботою тільки педагогічного колективу школи. Це проблема й турбота і батьків, і громадськості,  і всієї країни!

     Обмежуватись тільки патріотичним вихованням  не можна. Це інтегрована єдність політичних, правових, соціальних, морально-етичних проблем.

    Мої вихованці, випускники та учні теперішнього 6 класу, є переможцями олімпіад, конкурсів, змагань різних рівнів (додаток 13, презентація в Power Point).

Критерії ефективності

Критерії ефективності втілення проблеми :

рівень патріотизму дітей;

рівень морально-етичних якостей.

Наукові джерела

  Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.–метод.посібник/Бех І.Д.; Ін-т змісту і методів навчання. –К.:ІЗМН, 1986;

Бех І.Д. Психологічні джерела виховної майстерності. Київ «Академвидав», 2009;

Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Київ «Академвидав», 2004;

Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Вибр.твори: у 5-ти т.–К., 1997;

Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка родинного виховання. Київ «Знання», 2006;

Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. Київ «Академвидав», 2006;

Фіцула М.М. Педагогіка. Київ «Академвидав», 2007;

Фахові науково-методичні журнали.

Висновки

    Моє завдання – виховати підростаюче покоління, яке братиме активну участь у відродженні та розбудові держави. Надалі буду прищеплювати дітям кращі якості і звички, готуючи до сумлінної праці за здібностями, до розумного користування земними благами,  виховуючи палких патріотів України, пройнятих духом великої свідомості, людей моральних, культурних, освічених, які бережуть та передають звичаї, традиції  українського народу з покоління в покоління.

      Переконана, що мотивація словесна поступається мотивації  практичній, бо та є  результативною, зоровою, емоційною. Відступають на другий план словесні переконання. Діти, тримаючи в руках власноруч написану великодню писанку, складений з батьками пасхальний кошик та спільна молитва, змайстровані підвалини до нового будинку та виконана родинна пісня, високий прояв патріотизму – разом, поруч батька, брата, друга – сприяють розкриттю душі і щедрого серця, формуванню тих цінностей, які називаються душею народу.